19 березня до всесвітнього дня людей із синдромом Дауна у галереї Коломийського академічного обласного українського драматичного театру ім. І. Озаркевича відбулась презентація прототипу дитячої гри для дітей із особливими освітніми потребами «Емоційний лабіринт». Автори проекту – студентки 4 курсу Кафедри дизайну і теорії мистецтва спеціалізації «графічний дизайн» Діана Бубнюк й Вікторія Дунітраш. Науковий керівник – професорка Надія Бабій.
Дизайн-розробку створено як інклюзивний освітній інструмент для розвитку дитячого емоційного інтелекту. Її елементи спрямовані на те, щоб допомогти дітям розпізнавати емоції, називати їх і навчатися виражати власні почуття через взаємодію з абстрактними образами, тактильними елементами та ігровими ситуаціями. Апробація гри відбулася за участі дітей і дорослих із синдромом Дауна — акторів коломийського інклюзивного театру «Ілюзія» (керівниця — Галина Григорак).
Разом із презентацією гри чисельні відвідувачі події – художники, актори, студенти й викладачі Коломийського педагогічно-фахового коледжу ознайомились із виставкою студентських робіт «Гротески-26», присвяченої дослідженню природи людських емоцій та різних способів їхнього художнього вираження. Художні роботи порушують тему емоційних станів — радості, подиву, тривоги, смутку, гніву чи захоплення — і пропонують глядачеві замислитися над багатогранністю людських переживань.
Карпатський національний університет представляв професор Богдан Губаль. У своєму виступі він зазначив на важливості поєднання у мистецькому проєкті освітньої ініціативи й впливу на суспільство через інклюзивні практики. У конкретному випадкові – це яскрава демонстрація того, як естетичні ініціативи можуть перетворюватися на практичні інструменти для розвитку емоційної чутливості та соціальної взаємодії.
Захід проведений з ініціативи Центру дослідження стратегій універсального дизайну Карпатського національного університету імені Василя Стефаника та ГО «Амброзія 21» (керівник, Тарас Косович). Формат презентації дозволив не лише перевірити ефективність розробленої гри, а й створити атмосферу відкритої комунікації, у якій мистецтво та корекційні практики працюють разом для формування інклюзивного середовища.
